Виснажена Україна під військовим та дипломатичним тиском поступитися Донбасом

Війна Росії проти України набула більшої інтенсивності на четвертий рік вторгнення, попри зусилля припинити вогонь.

ACLED зафіксувала рекордну кількість — більше 26 500 — бойових зіткнень в Україні за перші одинадцять місяців 2025 року (див. графік нижче). Збільшення кількості на 53% порівняно з 2024 роком є результатом подвоєння зусиль Росії із захоплення решти Донецької області, активізації бойових дій у Запорізькій області та поширення бойових дій на Дніпропетровську й Сумську області. Збільшення кількості та розширення географії бойових дій свідчать про прагнення Росії захопити більше територій, перевантажити українські сили, яким бракує особового складу, та нав’язати Україні та її союзникам власні умови врегулювання.

Російські війська захопили близько 200 населених пунктів у прифронтових областях — приблизно стільки ж, скільки за попередні два роки разом узяті. Із них лише агломерація Покровськ-Мирноград у Донецькій області є великими та тактично значущими, тоді як приблизно половину з цих нових окупованих територій становили села, розташовані близько одне до одного на стику Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей. Тут російські війська скористалися гострою нестачею української піхоти, але водночас зустріли запеклий опір у центральній частині Донецької області.

Повітряна війна між двома країнами загострилася, але залишається асиметричною. Росія наростила потужність використання безпілотників, збільшивши кількість ударів із їх застосуванням майже на 150% порівняно з попереднім роком (див. графік вище).Щоночі Росія спрямовує сотні безпілотників на Україну, і їх стає дедалі важче перехоплювати.¹ Невибіркові бомбардування Росією густонаселених районів України призвели до зростання на 30% кількості ударів, в результаті яких було вбито чи травмовано цивільних осіб (див. графік вище). У четвертому кварталі Росія здійснила чергову спробу вивести з ладу енергетичну інфраструктуру України на тлі зниження температури.

Попри те, що Україна виробляє менше далекобійних безпілотників порівняно з Росією та лише починає наздоганяти її у створенні більш руйнівних ракет, вона активізувала кампанію проти російської нафтової інфраструктури — як за кількістю, так і за дальністю своїх ударів безпілотниками (див. карту нижче). На відміну від поодиноких ударів, що характеризували попередні два роки, повторні атаки на російські нафтопереробні заводи призвели до скорочення виробництва на 20% і змусили Москву покладатися на експорт сирої нафти для фінансування своєї військової машини.² Україна також посилила кампанії з диверсій та ліквідації противників на окупованих територіях України, а також у самій Росії.

Зусилля Сполучених Штатів щодо зупинення війни виявилися безрезультатними. Під загрозою санкцій Росія лише формально продемонструвала готовність до врегулювання і надіслала до Стамбула делегацію другорядного рівня, де Україна та Росія обговорили непримиренні позиції³ і домовилися тільки про обмін більшої кількості військовополонених та загиблих військових. Публічні переговори завершилися в липні. У той час як США вагалися між тим, щоб змусити Україну прийняти російські вимоги і тиснути на Росію для її реальної участі у переговорах,⁴ Європа здебільшого підтримувала Україну.⁵

Росія відповіла провокаційними діями в акваторії та повітряному просторі Балтійського моря й наростила приховану кампанію із застосування безпілотників, спрямовану проти європейських аеропортів та інших чутливих об’єктів. Незвачаючи на те, що ймовірні російські або пов’язані з Росією актори вже здійснювали диверсії та польоти над критичною інфраструктурою по всій Європі у попередні роки, цього разу рівень дестабілізації був безпрецедентним і віддзеркалював кампанію України проти російських аеропортів у розпал сезону відпусток влітку.

У 2026 році на Україну очікує як військовий, так і дипломатичний тиск

Попри формальну участь у переговорах, Росія прагнутиме розгромити Україну в Донецькій області, виснажити цивільне населення в інших регіонах України за допомогою далекобійних ударів, а також  посіяти розбіжності серед союзників України через економічний тягар війни.

Росія відкинула пропозицію США щодо припинення бойових дій в обмін на послаблення санкцій та визнання юрисдикції Росії над Кримом.⁶ Окрім необхідності продемонструвати перемогу шляхом завоювання усього Донбасу, щоб виправдати інакше катастрофічну спробу підкорити Україну, російська влада має й практичні причини для захоплення решти Донецької області. Їй все ще не вдалося усунути багаторічний дефіцит водопостачання в агломерації міста Донецьк,⁷ адже джерела води залишаються на контрольованій Україною частині області. Україна не матиме іншого вибору, окрім як обороняти ту частину, яку вона досі контролює, щоб не допустити просування Росії повз основні укріплення вглиб центральної України.⁸ 

Битва за Слов’янсько‑Краматорську міську агломерацію може визначити, чи підкориться Україна вимогам Росії, що зводяться до легітимізації анексії української території, прискорення зміни влади в Києві та послаблення української армії. Росія також тиснутиме на інших ділянках 1200‑кілометрової лінії фронту з подвійною метою: щоб розтягнути українські сили та забезпечити поступову окупацію населених пунктів, хай навіть малих і зруйнованих, аби запевнити російське керівництво у серії перемог і мати додаткові козирі на переговорах. 

Попри наступальні дії з жовтня 2023 року, Росія, схоже, далека від виснаження, незважаючи на неминучий дефіцит бюджету.⁹ Її ключова перевага — ніби невичерпний ресурс піхоти.¹⁰ Після втрати населених пунктів один за одним у південній частині Донецької області наприкінці 2024 року,¹¹ протягом 2025‑го Україна покладалася на безпілотники для протидії російським атакам. Однак, ця тактика видається менш ефективною через тактику інфільтрації Росії та її зосередженість на нейтралізації українських операторів безпілотників.¹² З огляду на хронічний дефіцит мобілізованих новобранців, із яким стикається Україна, їй може бути складно утримувати оборону у великих містах та поблизу них, коли російські війська проникають на українські позиції навіть з великими втратами особового складу.

Невпинний блиц Росії проти українського тилу та енергетичної інфраструктури зокрема випробує стійкість населення України та її сусідів. У свою четверту зиму  війни Україна стикається з надскладним завданням — забезпечити достатню кількість засобів і комплектуючих для протиповітряної оборони, аби захистити міста та зменшити перевагу Росії у далекобійній повітряній війні. Для цього Україна має виробити та/або отримати достатню кількість ракет для ураження виробничих потужностей російських військово‑повітряних сил і безпілотників. Нарощування виробництва власних далекобійних ракет для уникнення затримок у постачанні зброї та обмежень на її використання може допомогти Україні ще більше підвищити ціну війни для Росії. Якщо відключення електроенергії, спричинені російськими ударами, змусять залишити свої домівки ще більшу кількість цивільних, що призведе до нової хвилі біженців, зовнішній тиск на Україну погодитися з умовами Росії може зрости, попри те що попередній досвід таких домовленостей лише відкладав майбутній напад.

Ключовим дипломатичним викликом для України буде збереження підтримки європейських союзників, особливо після того, як адміністрація Трампа скоротила військову технічну допомогу, неодноразово призупиняла узгоджені поставки зброї та обмін розвідданими і, здається, схилялася до прийняття російських умов врегулювання. Рішучість США покласти край війні, навіть на невигідних для України умовах, створюватиме додатковий тиск на Європу, яка нині оплачує озброєння України та має закрити величезну діру в українському бюджеті на початку 2026 року.¹³ Ймовірна диверсійна кампанія Росії та дестабілізація, спричинена безпілотниками невстановленого походження в Європі, випробовують межі дії положень про взаємну оборону та готовність США їх забезпечувати. Ці точки тиску можуть похитнути громадську думку та політику Європи в сторону пріоритету власної безпеки. Хоча Україна постійно перевершувала очікування у своїй боротьбі проти колосального загарбника, нині вона стикається з серйозними викликами, адже війна входить у потенційно фінальну стадію.

Conflict Watchlist 2026