Bombing into submission: Russian targeting of civilians and infrastructure in Ukraine

English
українська

English

The third year of Russia’s all-out invasion of Ukraine saw Russia scale up its aerial campaign against civilians, resulting in a record-high spike in civilian targeting and an increased civilian death toll. But analyzing just direct Russian attacks that led to deaths or injuries reveals only a part of the grim reality for civilians living in Ukraine. This report extends the discussion on the war’s impact on civilians by analyzing over 5,500 events targeting civilian infrastructure, tracked with newly introduced ACLED tags. These data reveal a pattern of indiscriminate strikes on residential houses, medical facilities, educational institutions, and the energy sector across Ukraine. Russia’s attacks on civilian infrastructure in Ukraine inflict increasingly severe hardships on civilians, making Ukraine ever more dependent on external support and complicating ongoing and future recovery efforts.

An intensifying aerial campaign against civilians

Russian remote attacks against civilians in Ukraine

	2022		2023		2024
Event Type	Air/drone strike	Shelling	Air/drone strike	Shelling	Air/drone strike	Shelling
Number of events	187	1,922	406	1,614	1,431	1,423
Reported fatalities	1,089	2,477	322	1,101	748	847

Russian attacks on Ukrainian civilians reached an all-time high in 2024, with an over 30% increase in the total number of remote attacks leading to civilian casualties amid Russia’s steamroller offensive. ACLED estimates that over 1,600 civilians have died as a result of these attacks in 2024 — 16% more than in 2023. Unlike in the first two years of the invasion, an ever-growing share of these attacks in 2024 was caused by air and drone strikes, as Russian forces scaled up the use of aerial glide bombs along the border and the frontline, and the use of Shahed-type drones across the rest of the country.¹ In 2024, the number of aerial attacks against civilians more than tripled, of which over a quarter were combined with shelling. The number of remote attacks increased sharply in July at the height of Russia’s attempt to seize the remainder of the Donetsk region and peaked in August and September as Ukraine mounted a counter-offensive into Russia’s own Kursk region (see graph below).

As was the case in 2023, most attacks on civilians occurred in the smaller part of the Kherson region on the right bank of the Dnipro river, which remains under Ukrainian control. The number of these attacks increased by a third in 2024, with drones becoming a weapon of choice. Drones typically send a real-time video feed to their operators, suggesting deliberate targeting of civilians.² Similarly, the number of drone strikes on remaining civilians quadrupled in the Nikopol district of the Dnipropetrovsk region facing the Russian-occupied city of Enerhodar, which hosts the Zaporizhia Nuclear Power Plant (ZNPP) across the river. Approximately one in five drone strikes in the Nikopol district resulted in civilian fatalities. As Russia ramped up cross-border strikes with its aerial glide bombs, Kharkiv became the most deadly region for Ukrainian civilians after Donetsk in 2024, while Sumy entered the top four after surpassing Zaporizhia and Dnipropetrovsk. In the fourth quarter of 2024, Russian forces expanded the glide bomb campaign against Zaporizhia city, leading to a sharp increase in civilian casualties there.

Russia’s attacks on civilian infrastructure

The war on housing, education, and health care

Violent incidents targeting infrastructure in Ukraine

	2022	2023	2024
Education	271	199	214
Energy	428	195	346
Health	132	116	116
Residential	1,312	1,349	1,573

The impact of Russia’s war against Ukraine goes beyond the mere deaths and injuries. ACLED data show a persistent pattern of targeting of populated areas during the three years of Russian invasion — often indiscriminate, other times more deliberate. A little under 5,500 events (out of a total of over 140,000 conflict events recorded between February 2022 and December 2024) explicitly list damage to residential properties (over 4,200 events), schools (over 650 events), health care facilities (over 350 events), and energy infrastructure (almost 1,000 events).³ An additional 4,500 events are based on reports that mention damage to civilian infrastructure but provide few details. The extent of destruction is likely greater than reports suggest, especially in settlements that have been turned into battlegrounds and reduced to rubble as a result.⁴ Incomplete information on the damaged infrastructure presents another constraint.

Over three-quarters of the events that provide details on the four types of civilian infrastructure flag damage to residential buildings (see maps below), ranging from individual houses to dormitories and high-rise apartment blocks, of which over 75% was caused by Russian projectiles. While battles in Ukraine in the past two years have been, to varying degrees, contained to five eastern and southern regions, the fiercely contested Donetsk region tops the list of areas with the most damage to residential properties on both sides of the line of contact. ACLED records damage to residential buildings in 23 and 24 of Ukraine’s 27 regions in 2023 and 2024, respectively, in contrast to 17 in 2022.

Residential areas in the Sumy and Kharkiv regions bore the brunt of Russian indiscriminate shelling and airstrikes in 2024. Russian retaliation for the Kursk incursion may only partially explain the targeting of Sumy — a relative backwater in the previous two years — as it came under relentless Russian fire not only in August onward but also as early as March. This happened shortly before Russia began to ramp up its aerial campaign against Kharkiv. Kharkiv city and its environs once again became hotspots after a relative lull in 2023 and amid an ongoing aerial duel with Russia’s Belgorod city and region, which may have prompted a Russian attempt to create a buffer zone between the two by reinvading northern Kharkiv region. Large cities in central and southern Ukraine routinely came under attack as well, including the capital Kyiv. There, damage was mostly caused by the falling debris from intercepted Russian missiles and drones as both the number of strikes and projectiles used increased when Russia’s assault on the Donetsk region went into overdrive.

Damage to educational institutions across Ukraine frequently occurs along with damage to other types of civilian infrastructure, primarily residential properties. Coupled with random distribution of impacted sites, such as kindergartens, schools, colleges, and universities, this suggests mostly indiscriminate targeting, though some educational and auxiliary facilities have been used for hosting the military.⁵ Russia’s ballistic missile strikes on a military communications institute on 3 September 2024 in Poltava became the deadliest attack on an educational establishment last year, killing 58 and injuring at least 328 people, most of them soldiers. Nevertheless, daily Russian aerial attacks and shelling have disrupted schooling, with remote classes remaining in place and some schools literally pushed underground.⁶ Parents of children in Russia-occupied areas seeking Ukrainian online schooling run the risk of reprisals in a brutal and severely underreported environment.⁷

In 2024, there were over 100 instances of aerial attacks and shelling on health care facilities ranging from pharmacies to hospitals, often resulting in casualties among health care personnel. On 8 July 2024, a Russian cruise missile destroyed Okhmatdyt, Ukraine’s main hospital for critically ill children in Kyiv city. The strike brought back the grim memory of Russia’s bombing of a maternity ward in the besieged Mariupol in March 2022. While most attacks on health infrastructure seem collateral — the missiles launched at Okhmatdyt appeared to have been meant for a nearby defense plant — health care staff were targeted deliberately in at least some instances. This is demonstrated by Russia’s use of double taps — a practice of repeated targeting of already impacted areas, leading to casualties among rescue teams arriving at the scene, which is proscribed by international humanitarian law.⁸ Some of these repeated strikes were carried out with cluster munitions. Worryingly, Russian drones appeared to be hunting down ambulances on the move or arriving at impact sites — ACLED records over 10 such incidents in 2024, mostly in the part of the Kherson region remaining under Ukrainian control. According to the Attacks on Health Care in Ukraine project, deliberate and collateral attacks on health care resulted in over 250 fatalities among health workers since February 2022, with over a quarter of them recorded last year.⁹

Further evidenced by frequent reports of torture and execution of Ukrainian soldiers and civilians followed by little to no prosecution by the Russian authorities,¹⁰ the Russian government demonstrates disregard toward the laws of war and the culture of impunity during the invasion — a disregard that has also spread to remote attacks on civilians and civilian infrastructure. While most infrastructure targeting events appear indiscriminate, the widespread damage across Ukraine points to at least a lack of care on the side of Russian forces in sparing civilian objects when launching attacks. The choice of weapons further supports this hypothesis — the increased use of less accurate but highly destructive¹¹ glide bombs on population centers has devastated civilian infrastructure in the frontline regions. By exacting a high cost of the war on civilians, Russia appears to be attempting to strong-arm Ukraine into surrendering regardless of the developments on the battlefield. Beyond Russia’s strategies, failed military reform, the prevalence of faulty equipment, and insufficient military training in Russia¹² led to occasional mistakes and misfires, including in Russian¹³ and Russian-occupied¹⁴ territories.

The deliberate targeting of energy infrastructure

As in the case of residential, education, and health care infrastructure, damage to Ukraine’s energy infrastructure is often collateral, as exemplified by the routine reports of impacted overhead power and gas lines. Yet, since late 2022, Russia has also been explicitly targeting Ukraine’s energy infrastructure, despite it violating international humanitarian law¹⁵ and international arrest warrants for Russian political and military leadership believed to be involved in ordering the strikes.¹⁶

In contrast to drone-led strikes between October 2022 and March 2023, which primarily targeted power distribution facilities, the campaign in late March 2024 marked a shift toward the destruction of power generation itself.¹⁷ After a lull during the 2023-2024 heating season, strikes on energy infrastructure ramped up between March and August (see graph below), which involved hundreds of missiles and drones primarily focused on destroying thermal power plants across the country. Publicly available information on impacted sites is scarce, but the complete destruction of all three thermal power plants in the Kharkiv region and another plant south of Kyiv city is confirmed. Russia also targeted the Dnipro hydroelectric power plant in Zaporizhia city twice, as well as underground gas storage facilities in western Ukraine (see map below). By September, Ukraine lost 80% of its thermal power generation capacity and about half of its overall power generation capacity.¹⁸

Russian leadership claimed the campaign against Ukraine’s energy infrastructure sought to disrupt domestic defense production and responded to Ukrainian escalating drone strikes on Russia’s oil infrastructure and long-range missile strikes on military facilities deep inside Russia.¹⁹ The strikes induced rolling blackouts across Ukraine during peak consumption in the hot months, affecting the country’s entire population. As rolling blackouts continued into December 2024, the Christmas wave of drone and missile strikes on thermal power plants and boiler stations has also disrupted the heating supply for hundreds of thousands of people in the Kharkiv, Dnipropetrovsk, and Ivano-Frankivsk regions.²⁰

As Ukraine became increasingly reliant on nuclear power and electricity imports from Europe, the strikes in August, November, and December targeted the grids distributing power from the three nuclear power plants in central and western Ukraine, inducing an emergency reduction of output and threatening nuclear safety. Although in a cold shutdown, the ZNPP, which Russian forces seized in the early days of their invasion in 2022, was a target of nearly a dozen attacks in 2024, which Russian occupation authorities blamed on Ukrainian forces. One of them, on 11 August, caused a fire at one of the two cooling towers, rendering it irreparable.²¹

Targeted Russian attacks on Ukraine’s energy infrastructure have led to emergency blackouts for over 1 million people²² in addition to planned rolling blackouts introduced across Ukraine that have affected over three-quarters of companies.²³ In large cities such as Kyiv, where residents spent almost 100 days of 2024 without electricity,²⁴ power cuts can disrupt the centralized systems of heating and water supply, in addition to disabling elevators in high-rise buildings and overloading cellular networks.²⁵ Meanwhile, the whole country is experiencing increasing air raid alerts²⁶ that close down educational facilities, government buildings, and many private businesses,²⁷ further affecting people’s lives.

The pattern of Russian targeting of civilian and energy infrastructure will have major implications for the recovery efforts in Ukraine. Outlined as one of the European Union priorities for Ukraine, reconstruction efforts are already ongoing to ensure the functioning of essential services, though limited and heavily impeded by the continuing Russian attacks.²⁸ Estimated to cost hundreds of billions of US dollars and growing,²⁹ continued reconstruction efforts and eventual complete recovery will have to see Ukraine’s partners overcome fatigue and aid skepticism amid ravaging Russian offensives, indiscriminate strikes on populated areas, and deliberate destructive campaigns.

ACLED has introduced four automatically generated infrastructure tags when coding events that occur in Ukraine, each covering a vital sector that focuses on civilian infrastructure: energy, health, education, and residential infrastructure. These tags were developed using language models fine-tuned on ACLED data to identify events targeting civilian infrastructure. For more details and access to the tagged events, see our Ukraine Conflict Monitor page.

Visuals produced by Ana Marco.

українська

Бомбардування заради підкорення: російські обстріли цивільного населення та інфраструктури в Україні

Третій рік російського повномасштабного вторгнення в Україну відзначився збільшенням інтенсивності російських повітряних обстрілів проти цивільного населення, що призвело до рекордного зростання атак на мирних жителів та збільшення кількості загиблих серед цивільних. Втім, аналіз тільки тих російських обстрілів, які призвели до загибелі чи поранень, описує лише частину похмурої реальності, в якій живе мирне населення України. Цей звіт доповнює аналіз впливу війни на цивільне населення, адже в ньому досліджено понад 5500 випадків атак, спрямованих на цивільну інфраструктуру, які були відстежені за допомогою нових тегів, запроваджених ACLED. Ці дані показують закономірність невибіркових ударів по житлових будинках, медичних закладах, освітніх установах та енергетичному сектору по всій території України. Атаки Росії на цивільну інфраструктуру в Україні створюють дедалі більші труднощі для мирного населення, що робить Україну ще більш залежною від зовнішньої підтримки та ще більше ускладнює поточну й майбутню відбудову країни.

Посилення повітряних обстрілів проти цивільного населення

Російські дистанційні атаки проти цивільного населення в Україні

	2022		2023		2024
	Повітряний удар/удар безпілотника	Обстріл	Повітряний удар/удар безпілотника	Обстріл	Повітряний удар/удар безпілотника	Обстріл
Кількість подій	187	1,922	406	1,614	1,431	1,423
Кількість загиблих	1,089	2,477	322	1,101	748	847

Російські обстріли цивільного населення України досягли безпрецендентного максимуму у 2024 році, із зростанням загальної кількості дистанційних ударів, що призвели до жертв серед цивільних, більш ніж на 30% на тлі нищівного наступу Росії. За оцінками ACLED, внаслідок цих атак у 2024 році загинуло понад 1600 цивільних — на 16% більше, ніж у 2023 році. На відміну від перших двох років вторгнення, у 2024 році дедалі більша частка цих атак була здійснена за допомогою авіаударів і ударів безпілотниками, оскільки російські війська збільшили використання керованих авіабомб уздовж кордону та лінії фронту, а також дронів типу «Шахед» по решті території країни.^[1] У 2024 році кількість повітряних атак на цивільне населення зросла більш ніж утричі, причому понад чверть із них були здійснені у поєднанні з артилерійськими або мінометними обстрілами. Кількість дистанційних атак різко зросла в липні у розпал спроби Росії захопити решту Донецької області та досягла максимуму в серпні й вересні, коли Україна розпочала контрнаступ на територію російської Курської області (див. графік нижче).

Як і у 2023 році, більшість атак на цивільне населення сталася в меншій частині Херсонської області на правому березі Дніпра, яка залишається під контролем України. У 2024 році кількість цих атак зросла на третину і вони були здійснені у більшості випадків за допомогою безпілотників. Безпілотники зазвичай передають відеосигнал своїм операторам у режимі реального часу, що вказує на цілеспрямоване “полювання” на цивільне населення.^[2] Аналогічно, кількість ударів дронами по цивільному населенню в Нікопольському районі Дніпропетровської області, розташованому навпроти окупованого Росією міста Енергодар на іншому березі Дніпра, де знаходиться Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), зросла вчетверо. Майже кожен п’ятий удар безпілотником у Нікопольському районі призвів до загибелі серед цивільного населення. У результаті нарощування Росією транскордонних ударів керованими авіабомбами у 2024 році Харківська область стала другою за смертністю областю для українського цивільного населення після Донецької області. Водночас, Сумська область увійшла до першої четвірки, випередивши Запорізьку та Дніпропетровську області. В останньому кварталі 2024 року російські сили почали частіше застосовувати керовані авіабомби проти Запоріжжя, що призвело до різкого зростання кількості жертв серед цивільного населення.

Російські атаки по цивільній інфраструктурі

Війна проти житла, освіти та здоров’я

Удари по інфраструктурі в Україні

	2022	2023	2024
Заклади освіти	271	199	214
Енергетика	428	195	346
Охорона здоров’я	132	116	116
Житловий фонд	1,312	1,349	1,573

Наслідки російської війни проти України проявляються не лише через кількість загиблих і поранених людей. Дані ACLED показують, що впродовж трьох років російського повномасштабного вторгнення існує переконлива закономірність, що Росія націлює атаки на населені райони — часто невибірково, а в інших випадках навіть цілеспрямовано. Трохи менше ніж 5500 подій (із 140 000 подій, зафіксованих у період з лютого 2022 року до грудня 2024 року) безпосередньо пов’язані з пошкодженням житлових будинків (понад 4200 подій), шкіл (понад 650 подій), медичних закладів (понад 350 подій) та об’єктів енергетичної інфраструктури (майже 1000 подій).^[3] Ще 4500 подій зафіксовано на основі повідомлень, які згадують лише про пошкодження цивільної інфраструктури, проте не надають додаткових деталей. Масштаби руйнувань, ймовірно, є більшими, ніж це зазначено у звітах, особливо в населених пунктах, які були перетворені на поле бою та зруйновані вщент унаслідок бойових дій.^[4] Неповна інформація про пошкоджену інфраструктуру є ще однією перешкодою для усвідомлення цих масштабів.

Понад три чверті подій, у яких надано деталі щодо чотирьох видів цивільної інфраструктури, вказують на пошкодження житлових будівель (див. мапи нижче) — від приватних будинків до гуртожитків і житлових багатоповерхівок, причому понад 75% цих пошкоджень спричинені російськими снарядами. В той час як бойові дії в Україні за останні два роки були в різному ступені зосереджені на п’яти східних і південних областях, найбільше пошкоджень житлової нерухомості з обох боків лінії зіткнення зафіксовано на Донеччині, яка залишається місцем найзапекліших боїв. ACLED фіксує пошкодження житлових будівель у 23 з 27 регіонах України у 2023 році та у 24 з 27 регіонів у 2024 році, на відміну від 17 регіонів у 2022 році.

Житлові райони Сумської та Харківської областей у 2024 році зазнали найбільшої шкоди від невибіркових обстрілів і авіаударів з боку Росії. Російська відповідь на вторгнення в Курську область може лише частково пояснити атаки, спрямовані на Сумщину — регіон, який у попередні два роки залишався відносно осторонь, — адже безперервні обстріли Сумщини розпочалися не в серпні, коли було здійснено прорив кордону з Курською областю, а ще в березні. Це сталося незадовго до того, як Росія розпочала активне нарощування інтенсивності повітряних обстрілів у Харківській області. Харків та його околиці знову стали гарячою точкою після відносного затишшя у 2023 році на тлі продовження повітряного протистояння з російським Бєлгородом, що, ймовірно, спонукало Росію спробувати створити буферну зону шляхом повторного вторгнення в північну частину Харківської області. Великі міста в центральній і південній частинах України також регулярно зазнавали атак, зокрема й столиця Київ. Там пошкодження здебільшого спричиняли уламки збитих російських ракет і дронів, оскільки кількість ударів і обстрілів зросла, коли Росія активізувала свій наступ на Донецьку область.

Пошкодження освітніх закладів по всій Україні часто фіксується разом із пошкодженням інших об’єктів цивільної інфраструктури, насамперед, житлових будівель. У поєднанні з хаотичною “географією” уражених об’єктів, зокрема, дитячих садків, шкіл, коледжів і університетів, це свідчить переважно про невибіркове націлювання, хоча деякі освітні та схожі заклади використовувалися для розміщення військових.^[5] Російський удар балістичними ракетами по військовому інституту зв’язку 3 вересня 2024 року в Полтаві став найсмертоноснішою атакою на освітній заклад за минулий рік, унаслідок якої загинуло 58 осіб і щонайменше 328 отримали поранення, більшість із них — військові. У цілому, щоденні російські авіаудари та обстріли нанесли шкоди навчальному процесу, змушуючи частину шкіл продовжувати навчання дистанційно, в той час як деякі школи було буквально перенесено в укриття під землею.^[6] Батьки дітей на окупованих Росією територіях, які прагнуть отримати доступ до українського онлайн-навчання, наражаються на ризик жорстоких переслідувань, які, зазвичай, замовчуються.^[7]

У 2024 році зафіксовано понад 100 випадків авіаударів і обстрілів медичних закладів — від аптек до лікарень, що часто призводило до жертв серед медичного персоналу. 8 липня 2024 року російська крилата ракета зруйнувала “Охматдит” — головну лікарню України для важкохворих дітей у місті Київ. Цей удар повернув похмурі спогади про російське бомбардування пологового відділення в Маріуполі під час російського оточення в березні 2022 року. Хоча більшість атак на медичну інфраструктуру, схоже, є невибірковими — наприклад, ракети, які вдарили по «Охматдиту», ймовірно, були спрямовані на розташований неподалік оборонний завод, — у деяких випадках медичний персонал, все-таки, ставав цілеспрямованою мішенню. Це підтверджується застосуванням Росією тактики “подвійного удару” — забороненої міжнародним гуманітарним правом практики повторних атак по вже уражених місцях, що призводить до жертв серед рятувальників, які прибувають на місце події.^[8] Деякі з цих повторних ударів були завдані касетними боєприпасами. Викликає занепокоєння, що російські дрони, схоже, полювали на карети швидкої допомоги, які ще їхали або вже прибули на місця ударів — ACLED зафіксував понад 10 таких випадків у 2024 році, здебільшого в частині Херсонської області, яка залишається під контролем України. За даними проєкту «Атаки на охорону здоров’я в Україні», цілеспрямовані та нецілеспрямовані атаки на медичні заклади призвели до загибелі понад 250 медичних працівників з лютого 2022 року, причому понад чверть із цих випадків було зафіксовано минулого року.^[9]

Численні повідомлення про тортури та страти українських військових і цивільних, за якими майже ніколи не слідує притягнення до відповідальності з боку російської влади,^[10] свідчать про зневагу російського уряду до законів війни та культуру безкарності під час вторгнення — зневагу, яка поширилася і на дистанційні атаки проти цивільного населення та цивільної інфраструктури. Хоча більшість випадків атак на інфраструктуру здаються невибірковими, масштабні руйнування по всій території Україні свідчать щонайменше про байдужість російських військових сил до збереження цивільних об’єктів під час завдання ударів. Вибір зброї додатково підтверджує цю гіпотезу — посилене застосування менш точних, але вкрай руйнівних^[11] керованих авіабомб по населених пунктах призвело до масштабних руйнувань цивільної інфраструктури в прифронтових регіонах. Завдаючи значних страждань цивільному населенню, Росія, схоже, намагається змусити Україну капітулювати, незалежно від розвитку ситуації на полі бою. Крім того, провалена військова реформа, поширеність несправного обладнання та недостатня військова підготовка в російській армії^[12] призвели до періодичних помилок і хибних ударів, зокрема на території самої Росії^[13] та окупованих нею територіях.^[14]

Цілеспрямовані атаки на енергетичну інфраструктуру

Як і у випадку з житловою, освітньою та медичною інфраструктурою, пошкодження енергетичної інфраструктури України часто є нецілеспрямованим, про що свідчать регулярні повідомлення про ураження повітряних ліній електропередач та газопроводів. Однак, з кінця 2022 року Росія також цілеспрямовано атакує енергетичну інфраструктуру України, попри те, що це порушує норми міжнародного гуманітарного права.^[15] Такі дії Росії призвели до видачі міжнародних ордерів на арешт російських політичних і військових керівників, яких підозрюють у відданні наказів про ці удари.^[16]

На відміну від ударів, здійснених за допомогою дронів у період з жовтня 2022 року по березень 2023 року, які переважно були спрямовані на об’єкти передачі електроенергії, кампанія наприкінці березня 2024 року ознаменувала перехід до знищення об’єктів виробництва електроенергії.^[17] Після відносного затишшя в опалювальний сезон 2023–2024 років атаки на енергетичну інфраструктуру значно активізувалися в період із березня по серпень (див. графік нижче), коли було застосовано сотні ракет і дронів, головною метою яких було знищення теплових електростанцій по всій країні. Публічно доступна інформація про уражені об’єкти є обмеженою, проте підтверджено повне знищення всіх трьох теплових електростанцій у Харківській області та однієї електростанції на південь від Києва. Росія також двічі атакувала Дніпровську гідроелектростанцію в Запорізькій областіі, а також підземні газосховища на заході України (див. мапу нижче). Станом на вересень Україна втратила 80% потужності виробництва своєї теплової енергії та приблизно половину загальної потужності з виробництва електроенергії.^[18]

Російське керівництво заявило, що кампанія проти енергетичної інфраструктури України має на меті порушити роботу вітчизняного оборонного виробництва та є відповіддю на зростаючі удари українських безпілотників по нафтовій інфраструктурі Росії, а також ракетні удари великої дальності по військових об’єктах углиб російської території.^[19] Удари спричинили віялові відключення електроенергії по всій Україні під час пікових навантажень у спекотні місяці, що вплинуло на все населення країни. У той час як віялові відключення продовжувались у грудні 2024 року, різдвяна хвиля атак дронів і ракет по теплових електростанціях і котельнях порушила подачу тепла для сотень тисяч людей у Харківській, Дніпропетровській та Івано-Франківській областях.^[20]

Оскільки Україна ставала дедалі більш залежною від атомної енергетики та імпорту електроенергії з Європи, удари в серпні, листопаді та грудні були спрямовані на електромережі, що розподіляють енергію від трьох атомних електростанцій у центральній та західній частинах країни. Це призвело до аварійного зниження потужності та створило загрозу ядерній безпеці. Хоча ЗАЕС, захоплена російськими військами на початку вторгнення у 2022 році, перебувала у стані холодного зупину, вона стала ціллю для десятка атак у 2024 році, в яких російська окупаційна влада звинуватила українські сили. Одна з таких атак, 11 серпня, спричинила пожежу на одній із двох охолоджувальних веж, зробивши її непридатною для подальшої експлуатації.^[21]

Цілеспрямовані російські атаки на енергетичну інфраструктуру України спричинили аварійні відключення електроенергії для понад 1 мільйона людей,^[22] на додачу до планових віялових відключень, запроваджених по всій країні, які вплинули на роботу понад 75% підприємств.^[23] У великих містах, таких як Київ, де мешканці провели майже 100 днів 2024 року без електропостачання,^[24] відключення електроенергії може порушити роботу централізованих систем опалення та водопостачання, зупинити роботу ліфтів у багатоповерхівках і перевантажити мобільні мережі.^[25] Тим часом по всій країні зростає кількість повітряних тривог,^[26] через які припиняється робота освітніх закладів, урядових будівель і багатьох приватних підприємств,^[27] що ще більше ускладнює життя людей.

Російські атаки на цивільну та енергетичну інфраструктуру матимуть значні наслідки для зусиль із відновлення України. Відбудова України є одним із визначених пріоритетів Європейського Союзу, і зусилля щодо відбудови вже впроваджуються наразі, щоб забезпечити функціонування життєво важливих послуг, однак ці зусилля залишаються обмеженими та значно ускладнюються через постійні російські удари.^[28] Вартість відновлення вже оцінюється у сотні мільярдів доларів США і продовжує зростати.^[29] Для продовження відбудови та досягнення повного відновлення Україна та її міжнародні партнери мають подолати втому та скептицизм щодо надання допомоги на тлі нищівних російських наступів, невибіркових ударів по населених пунктах і цілеспрямованих атак зі знищення інфраструктури.

ACLED запровадив чотири теги, які генеруються автоматично під час кодування подій в Україні, кожен з яких охоплює критично важливий сектор цивільної інфраструктури: енергетичну, медичну, освітню та житлову інфраструктуру. Ці теги були розроблені за допомогою мовних моделей, адаптованих до потреб ACLED, для ідентифікації подій, спрямованих проти цивільної інфраструктури. Для отримання додаткової інформації та доступу до подій з тегами, відвідайте нашу сторінку «Моніторинг конфлікту в Україні».

^[1] Olena Goncharova, ‘Russia launches record number of drones in October, General Staff reports,’ Kyiv Independent, 6 November 2024

^[2] Centre for Information Resilience, ‘Human safari’: The chilling escalation of Russia’s drone warfare in Kherson,’ 4 December 2024

^[3] Кожна подія може містити інформацію про пошкодження одного або кількох видів цивільної інфраструктури.

^[4] Marco Hernandez et al., ‘What Ukraine Has Lost,’ New York Times, 3 June 2024

^[5] Human Rights Watch, “«Танки на дитячому майданчику» Атаки на освітні установи та використання навчальних закладів в Україні у військових цілях,” 9 листопада 2023

^[6] Vitalii Hnidyi, ‘Kids descend to the bunker at Ukraine’s first underground school,’ Reuters, 14 May 2024; Lori Hinnant, ‘Radiation and Russian bombs threaten this Ukrainian city, so it’s building schools underground,’ Associated Press, 31 October 2024

^[7] Amnesty International, ‘Ukraine: Children’s education is one more casualty of Russian aggression,’ 11 December 2023

^[8] Dinara Khalilova, ‘Double-tap’ attack. Understanding one of Russia’s cruelest tactics in Ukraine,’ Kyiv Independent, 16 April 2024

^[9] Атаки на охорону здоров’я в Україні, 10 лютого 2025

^[10] UN High Commissioner for Human Rights, ‘Report on the Human Rights Situation in Ukraine: 1 September – 30 November 2024,’ 31 December 2025; ‘UN OHCHR, ’Report on the Human Rights Situation in Ukraine: 1 December 2023 to 29 February 2024,’ 26 March 2024

^[11] John Hardie, ‘What we know about Russia’s new 3-ton glide bomb,’ Foundation for Defense of Democracies, 19 July 2024

^[12] Kirill Shamiev, ‘Brass tacks: Why Russia’s military fails to reform,’ European Council on Foreign Relations, 15 May 2024